Розы на морозе

Олесь Доля

ТРОЯНДИ НА МОРОЗІ

Замітає зима, замітає
Цвіт любові і наші сліди…
Відмикає вона, відмикає
Вхід холодним ключем до біди.
Засніжило довкруг, засніжило.
Загубились надії сліди.
- Де ж ти, лагідний мій?
- Де ж ти, мила?
Було в парі нам добре завжди.

Чом співати вже не в змозі
Наші зморені серця?
Ми – троянди на морозі.
А зимі нема кінця.

- Прохолода… Яка прохолода!
Хто, скажи, винуватий у тім?
- Насолодо моя, насолодо,
З нас розлуки ніхто не хотів.
Як нам жити тепер, як нам жити
Без любові, що втратили ми?
Не зігріти троянд, не зігріти:
Вони вмерли в обіймах зими…

Чом співати вже не в змозі
Наші зморені серця?
Ми – троянди на морозі.
А зимі нема кінця.

Початок 2000-х рр.







Олесь Доля
(перевод Сергея Волкова и Людмилы Марковой)

ЗАМЕТАЕТ ЗИМА…

Заметает зима, заметает
Наше счастье и наши следы.
И холодным ключом отмыкает,
Отмыкает ворота беды.
Заснежило вокруг, заснежило.
Не осталось надежды следа.
- Где ж ты, ласковая?
- Где ж ты, милый?
Было вместе тепло нам всегда.

Почему, глотая слёзы,
Не поют наши сердца?
Мы как розы на морозе.
А зиме всё нет конца!

- Наважденье вокруг, наважденье!
Холода  - кто виновен в беде?
- Наслажденье моё, наслажденье,
Ведь разлуки никто не хотел.
Как же жить нам теперь, ну скажи мне,
Без любви, что утратили мы?
Не согреть роз, не сделать живыми:
Всё погибло в объятьях зимы.

Почему, глотая слёзы,
Не поют наши сердца?
Мы как розы на морозе.
А зиме всё нет конца!