Сон-337

Я був би слухняним, покірним ягнятком,
Синочком - що слухає маму,
У мене б були всі думки у порядку,
Без жодного зайвого хламу.

У мене б був гарний піджак і костюмчик -
Найкращий, солідної марки,
Компютерний мозок, що зовсім не глючить,
Й в шістнадцять - нова іномарка.

Професія - з дуже серйозних й поважних,
Шкіряний портфель або папка.
І ручка, яка ні пером не промаже,
Ні смислом - дійшовши до крапки.

Я був би надія й опора дружині,
Зайняв би важливу посаду,
І міряв би світ у словах позитиву,
Даючи нащадкам поради.

Але я прищавий бунтар й мене тягне -
Ступити за рамки обмежень,
На серці магніт, у вухах звучить вагнер,
Й волосся стирчить ірокезом.

Я наче не я - моїм тілом керує,
Стороння незвідана сила.
Я всупереч логіці - пю і бунтую
І йду без пручання в могилу.

Руйную безжально себе й всіх довкола,
Неначе наділений правом
Вершити хаос - й розчаровувать вкотре -
Усіх, хто на мене мав плани.

Живу в своїм вимірі, але не знаю,
Чи правильний він, а чи хибний -
Невільник, який, як сліпець, довіряє,
Своєму сліпцю-поводирю.

Та сумніви лиш завдають мені болю,
Який пригинає в покорі -
Я не сумніваюсь й тону в алкоголі,
Й валяюсь бомжем під забором.

Куди ірокез мене тягне - не знаю,
Але хіба в мене є вибір -
Я пю і гуляю, пю і гуляю -
Не кажучи в очі простибі.