Сон-335

Як стається, що в дівчині,
Що живе із шиком й блиском -
З віком пророста личина -
Гордовита й гонориста.

Наче бігає, як песик,
Справно хвостиком махає,
Хоч на вид довготелеса,
І грудаста Мата Харі.

Але з часом надуває -
Підборіддя, пузо, щоки
Що ніхто і не впізнає
У ній дівчину з прискоком.

Бо тепер - вона зоветься,
Не лишень одним імям -
А й по-батькові у версії
Для поважних й пишних дам.

Що там зайві кілограми,
Їх ніхто б і не помітив -
Розтаскало вшир від чвані
Й від пихатості кобіту.

Стала панна надповажна,
Й звідусіль вельмишановна,
Що й ніхто і не відважиться
Їй перечити чиновно.

Всі бояться й перед нею
Стеляться, як килими,
Відкривають чемно двері -
Й служать, як німі раби.

Бо хто стане супротивно
Перед жінкою-горою.
Перед нею інстинктивно
Розбігаються герої.

Не так страшно, як притисне
Чи роздавить під сідлом,
Страшно, коли лопне й бризне
Марнославством та гівном.

Бо така здійметься хвиля -
В порівнянні із цунамі -
Що і материк накриє -
Поховавши всіх у калі.