Життя мов потяг - швидко мчить роки,
Я прокидаюсь, а сьогодні - грудень,
Мелькають в вікнах дні неговіркі,
Зникають на зупинках часу люди..
Сьогодні ранком випав перший сніг,
А наче вчора він ще був торішнім..
Як непомітно у клубок доріг
Все мимолітне змотується в вічне..
Як хочеться спинити круговерть,
Вдихнути й озирнутися довкола..
Не поспіхом, коли все мчить вперед -
А зупинитися відчути волю..
Щоб кожен день лишався назавжди
Як незабутній і як неповторний..
Щоб ми не мчали наче поїзди,
А вміли жити щиро і змістовно
Життя мов потяг...
© Copyright: Ольга Берси, 2021
Свидетельство о публикации №121121705403
Свидетельство о публикации №121121705403
Рецензии