Сон-331

Хоча ми офіційно були вкупі,
Та кожен з нас створив на стороні,
Інші стосунки - й не один трикутник,
Багатокутник в декілька кутів.

Ми були вільні в виборі коханців,
Ніяким зобовязанням не скуті,
І наш союз - тому не розпадався,
Що вдвох жили, неначе на розпутті.

Мінялися коханки та коханці,
Старі звязки мінялись на нові,
Але ми звикли прокидатись вранці,
Удвох, в одному ліжку, у сімї.

І думали - ніхто не розєднає,
Не розібє навпіл нашу невірність,
Одинаків сміливе поєднання -
Неначе за законами ймовірності.

Ми були щирі - й разом спілкувались
Про стиль пікапу, залицяння, флірт,
Про молодик коханок і коханців,
Влаштовуючи мовчазний турнір.

Але настав період - коли кожен
Закрившись у собі, страхами скутий,
Відчув пустоту - й внутрішню тривожність,
Й бажання завести міцні стосунки.

Хотілось ревнощів, обурення, страждання,
Хотілося терзання і підозр,
Не розуміння - справжнього кохання,
Яке доводить до безумства й сльоз.

Хотілося в окови, в буцегарню -
Залізти доровільно під каблук,
Аби відчути, лезо, яке ранить,
І кров, що дзюркотить з запястів рук.

Тож розійшлися - щоб розбавить прісність
Набором спецій - нових відчуттів,
І знали, що не слід, але улізли -
У новий шлюб, де все життя - навпіл.

Пізнали свій полон - відразу вповні,
До відчуття удушення вночі -
Німого крику, котрий безгомонно
Зривався з губ - кричи чи не кричи.

Поранені - кожен окремо думав
Про те, що втратив, кинувшись в вогонь.
Тепер в наручниках тримає міцно згуба,
І тьохкає кохання батогом.