Присвята л карю

Живемо. Дихаєм, сміємся,
Радієм ,журимось, кричим
Від щастя, плачемо з розпуки...
Життя бурхливе, радісне, сумне.
Несе і злети, і розлуки,
але при цьому ключове,
що ми ЖИВІ, і в цьому уся штука!!!
Коли здоров -нічого не страшне!
І лікарів ми ганимо зі скуки!
Такі-сякі, цинічні, неуважні...
І хабарі беруть, і вже "поважні",
А молоді дороги не дають..
Дурницю мелють
 коли просять прививатись!
Коли ж раптово "ковідне",
і страх усі шпарини мозку заповзе,
Коли везуть в каталці коридором,
І ти рахуєш лампи: раз, два, три…
Бо хочеш розум свій відволікти
Від дійсності, що може обірватись....
Коли в палату, може в коридор,
Тебе кладуть, і не вспівають часто
Прибрати мертвих, маску в них беруть
Дають ТОБІ, щоби не дати вмерти…
Тоді здається, що усе б віддав
І душу кому-хочеш запродав
Аби ковток, аби життя краплину!!!
Але той КОВІД , його ж начебто нема!!!,
У очі загляда тобі смертельно
Сміється падло, бо твоє життя
тепер він крутить, наче простирадло!
Тебе знобить і кидає у піт,
Температура преться без упину!!!
Тріщать кістки і у тумані голова,
А слабість в тілі вже така,
Що і піднять повіки вже несила...
Пульсує лише думка: ще жива
І чи на довго хватить кисню!
Бо страждущих навколо тьма,
Кістляві руки  Мойри вже готові
Нитку життя бездумно обірвать!
Твого життя... Тоді раптово
Неначе Бог, замучений і злий,
І у костюмі  майже космонавта
Приходить ЛІКАР, щоб тебе спасти
Надію дать, кістляву руку відвести!
Своїх дітей і рідних він не бачить
Забув про сон і їжу вже давно
Він пада з ніг, бо вас таких багато
Хто пропустив в свій час слова його
Благання серця : ВАКЦИНУЙТЕСЬ!!!!!
Тепер  ви просите і Бога, і його
Врятуй!!! Допоможи!!!! Дай шанса!!!
І посинілі губи просять співчуття...
Його нема. Просто нема де взяти,
Бо смерч людей, і він на автоматі
Прийма, лікує, пише, спить і знов...
Так день від дня, щоночі, щогодини.
Тому не ждіть від нього співчуття
Він вас рятує, але пожаліть не в силі...
Бо вас просив він: Йди, укол зроби!
Мені допоможи. Врятуй себе і
Не доводь до горя!
Бо тяжко відправлять йому гроби
До морга. Ви не повірили…
Вакцинуватись не пішли…
Тепер ви тут… і просите: Зроби!!!
Зробіть що небуть! Лікарі, ви ж боги!!!
Та сил нема… і лікар не всесильний…
Хворіє сам, і так як ми – вмира…
Вмирає не від КОВІДу- від болю…
30.10.21
Київ.