Зах д сонця

Тридцять шостий етаж:
Я стою на балконі.
Київ,місто моє
В мене як на долоні...
Сонце тихо сіда...
Ніч крадеться навшпиньки.
Сонце котиться вниз-
Де йому зупиниться...
Вже спустилось на край...
Край упав за тумани...
Горизонт весь горить
У холодній заграві!
Сонце навпіл уже перерізане,
Тане.... Лиш краєчок його
Над туманом витає....
А заграва горить,
Небо все підпалила!!!
Ще корокая мить-
Сонце геть вже закрила..
Все заховане вже -
Не здається. Горить!
І промінням малює вітрила.
Але ніч, як свічник,
накида темну повсть-
загасила всесвітне Світило!!
Простелила вона кісею голубу
А на неї -багряну калину,
Горобиновий сік,потім ще бірюзу,
Що стіка в смарагдові  глибини....
І оця глибина, як чорнильная тьма,
Наче хвиля морська
пломінь той поглина.....
Ніч прибрала стола,
зірочки розсадила,
І яскравий серпок-каганець засвітила...
Тихо казка пливе....
Лиш Дніпро плюскотить...
 Київ ,місто моє, мирно спить....
1.11.21