Сон-329

Ти кажеш світ - це гра, ми в нім актори,
Й смієшся супртивнику в лице,
Зігравши одначасно кілька ролей -
Ведеш свою гру потайки, тихцем.

Заманюєш у сіть асоціацій -
У безум безкінечно-довгих снів,
Упевнивши, що світ - це профанація,
Вбиваєш - буфонадних королів.

Втираєшся в довіру, ставши другом,
Й підводиш до безодні жартома -
Влаштовуєш парі, чи стане духу
Упасти вниз, де царствує пітьма.

Ти вивчив до дрібниць людські привички,
Аби вони не видавали майстра,
Навчивсь курити й попіл в попільничку
З цигарки струшувать у мороку димчастім.

Вести набридливу й докучливу розмову,
І лити воду - щедро і без міри,
Приставивши до вуха телефона,
Й всміхаючись потайки лицемірно.

Навчився зображати на обличчі -
Емоції, що відчував насправді,
Сміх, здивування, сльози - стали звичні,
Хоч до душі - нітрохи не торкались.

Навчився удавати, що влюбився,
І добровільно згоден на полон -
І плакав чарівним маленьким принцом,
Даруючи принцесі серце й трон.

Ти грав у гру з людьми - які не знали,
Що втрапили у невідомий вимір.
Вони були покірними ляльками -
Танцюючи у такт радіохвилі.

Вони були готовими на вчинки,
Які б за жодних праведних обставин,
Не учинили б, та немов піщинки,
Корилися сценарію вистави.

Вони втрачали волю - і покірно
Скорялися, неначе живі трупи,
А ти радів - талановитій грі,
І успіху принудженої трупи.