Сон-328

Компютер, гра і безліміт онлайну, -
Життя вдалось, пора сказати - ОК,
На шість квадратів - невеличка спальня,
Де на дверях урізаний замок.

Хвостата миша й напівстерта клава,
Де неважливі зовсім ФІВА ОЛДЖ,
Щоб управляти світом віртуалу,
Потрібні бабки, не пуста піздьож.

Навушники, щоб зовсім відключитись,
Від світу невтихаючого гвалту,
Від матері, що хоче краще жити,
Від пяного у драбадани батька.

І підліток, що залишивсь в дитинстві,
Хоча покривсь прищами пубертату,
Не знаркоманивсь, й у дворі не спився,
А став невиліковним ігроманом.

Старт - три, два, раз, гаразд, політ нормальний,
У космосі - стрічаються свої,
З бажанням, щоб втекти куди подалі,
Від дому, від проблем і від сімї.

Там ворог - й сотні тисяч нових друзів,
Емоції, що годі відшукати -
Коли на грані леза ризикуєш -
І тільки дивом уникаєш втрати.

Там світ, що не навязує ні правил,
Ані умов - приймає всіх, хто встиг.
Захоплює й затягує без жалю,
І відпускає - як по вуха влип.

Ловушка, напад, на адреналіні -
Нове життя - і черговий провал,
Герой убитий - тільки кров на стінах,
Вертає на хвилинку у реал.

Та знов у бій - щоб ворогу помститись,
І відплалити сповна по заслузі,
Засада і стрільба - і ворог вбитий,
Лежить в кривавій і брудній калюжі.

Там важко стриматись, й сказати вчасно досить -
Гравців тримають, наче на магніті.
Там неважливо, на чиїм ти боці,
Першочергово - вчасно проплатити.

Компютер, гра і безліміт онлайну, -
Все, що потрібно, аби утекти
Й застрягнути у світі віртуальнім,
Не на годину-другу - назавжди.

Бувай - реальність і її проблеми,
Занурююсь в незнаний вимір гри,
Й затягую усіх, хто біля мене
У вирву бешкетної дітвори.