Беру гітару в руки,
Мов подругу душі,
І залишаю роки в примарній метушні…
Лунають тихо звуки
Акордами дощів,
І щастя світлооке всміхається мені…
Наспівує гітара
Про молодість мою,
Про радощі кохання, про пам'ятну весну.
Немов з пучин сансари,
Шумить листва в гаю,
Породжує жадання, ілюзію ясну.
Душевна нота гріє,
Мов пісня берегинь,
Затишок, як месія, веде у світ видінь...
І знову серце мріє,
Летить душа у синь…
Вже не страшить завія глибоких потрясінь...
Подруга душi
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121121403962
Свидетельство о публикации №121121403962
Рецензии