Актор, театр, лаштунки, сцена
І повна зала глядачів,
Яка неначе полонена.
Ще хто б зіграти так зумів?
Так тільки в КХАТі можуть грати,
Творити можуть там дива,
І слово, й образ поєднати,
Всю гру душею прожива.
Майстерно зіграно «Йоганну»,
Чудові образи й слова,
Так показать рабинь і панну…
Виставу всю тепло трива.
Німіє зала й аплодує,
Тамує подих не на мить,
Усе у пам’яті гаптує,
Ніщо цих вражень не приспить.
Душевна повниться криниця,
Мистецтво з ними буде жить.
У чому ж їхня таємниця?
Такая гра думки п’янить.
Зуміли в себе закохати
Серця і душі глядачів,
Цього і слід було чекати,
Це добре видно і без слів.
Відкриті завжди глядачеві,
Вам оплески, тепло й любов,
Подяка кожному митцеві
І зустрічі чекати знов.
А зустріч вже не за горами,
Й збереться зала глядачів,
Нема в серцях глядацьких брами,
Бо КХАТ зробити це зумів.
12.12.2021 р.
Нема в серцях глядацьких брами
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121121300487
Свидетельство о публикации №121121300487
Рецензии