Сон-321

Нема їди кориснішої, аніж
Тільки насипаної, начебто із казки,
Тарілки щойнозвареної каші,
Із кубиком розтопленого масла.

Парує - тільки витягнути з печі,
І пахне, свіжим сіном і травою,
Їдять її дорослі та малеча,
Всмак цямкає й втирається рукою.

Щервоний морозець пощипав щічки,
І так приємно, кутаючись в ковдру,
Поїсти каші з рисової січки,
Або з вівса, що сяє позолотою.

А як добавить молока із банки,
Свіженького, недавно від корови,
То кращої немає забаганки,
Яка дарує силу та здоровя.

Зїдять тарілку, а за нею - другу,
Для дітвори знаходиться добавка,
І горщик каші зникне, як не було,
На дні лишивши пригорщу собаці.

Тарілка каші, молока півлітри,
Так проминуло золоте дитинство.
Нехитрі й невигадливі наїдки,
Прості - але поживні та корисні.

Ніколи б не подумала, що з часом,
Поживну страву виженуть з престолу,
І діти замість зоряної каші
Будуть просити - бургер й кока-колу.

Картопля фрі або шматочок піци, -
В мікрохвильовці підігрітий сендвіч,
І пачка крабових або із сиром чіпсів
Замінять всі без винятку потреби.

А щоб дитина зїла ложку каші
Батькам потрібно - добре потрудитись -
І прочитати десять отченашів,
А якщо - ні, то крикнути сердито.

Або поставить пляшку кока-коли,
Як приз після поживного сніданку -
І, побажавши з кашею смачного,
Надіятись, що все-таки зїдять її.