Сон-318

Учора - наречена, а сьогодні
Дружина без романтики і фльору,
Всі рішення - були напередодні,
Стартують дні рутинного хардкору.

Весілля залишилося назавжди,
У памяті в мільйонах фотоспалахів,
Родина, гості і коктейль з оранжів,
Прекрасне свято скромного розмаху.

Звучали тости з безтурботним сміхом,
Вино шипіло зміями в бокалах,
Слова були легкі і для потіхи,
У небо, наче кульки, відлітали.

Свекруха лиш дивилась оловяно,
І не всміхалась пещеним гостям,
Бо навіть в свято в неї не зникала
В очах і плечах важкість тягаря.

Слова рожево-білого вітання,
Ледь промовляла - тихо моросила,
Закінчивши свій тост одним проханням,
Щоб берегла дружина її сина.

Звісно, дівчина, в алкогольній млості -
Із ніжністю дивилась на обранця,
Вона не розуміла - й з кожним гостем,
Погоджувалась в побажанні щастя.

Та згодом материнська засторога -
Себе уповні в буднях проявила -
Не просихали рюмки з алкоголю,
І наркота доріжки білі вила.

Щоденні туси годі й припинити,
Хоч руки в боки, кулаком по столу,
Вона не знала того, із ким жити
Збиралась до самісінького гробу.

Вона не знала, з ким лягала в ліжко,
З ким прокидалась - наче два обличчя.
Як втримає обранця, що побіжно -
З коханкою і шизою граничить.

Потрібен алкоголь - аби забутись,
Наркотики - для кольорових глюків,
Потрібен час, аби усе збагнути,
І не вестися на чергову тупість.

Як вберегти того, хто сам не хоче,
Аби його щоденно вберігали -
І вириваючись, смієть прямо в очі,
Щоб виглядати хайповим бруталом.

Вона не розуміла - а навіщо
Потрібен був штамп в паспорті й весілля,
Формальність - що по смислу протирічить,
Хаосу і щоденному свавіллю.