Темним крилом покрила ніч сади.
Долини й луки, став заколихала.
Верба схилила коси до води,
Їй вітер шепотів, щоб міцно спала.
Десь вистрибнув угору коропець.
Зробивши сальто, знов зник під водою.
Цей плюскіт було чути на кінець
Ставка старого, де із осокою
Секретами ділився очерет
І місяць їм підморгував лукаво,
З-а хмари сестри-зорі визирали.
Приємно слухати отой нічний сонет.
2021 р.
Н чний сонет
© Copyright: Неонила Гуменюк 2, 2021
Свидетельство о публикации №121121002807
Свидетельство о публикации №121121002807
Рецензии