Лайнiда - Собача мрiя

З ранку вийшла жіночка
  З песиком гуляти.
Повела у клумбочку
  Всі нужди справляти.

Сідай люба у барвінок.
  Він красиво в'ється.
І із тебе все лайно
  Як пісня поллється.

В квітничкові песик мій
  Всі нужди справляє.
А тому, що він як я,
  Красу полюбляє.

Ти ще й лапкою пошкреби,
  Хай квіточка знає.
Що тут сучечка моя
  Із рання гуляє.

Може вже до вечора
  Квіточка загнеться.
Та нічого, он іще
  Інша з землі пнеться.

Буде тобі моя люба
  Де нужду справляти.
Он вже й хлопчика ведуть.
  Квіти поливати.

І уже до осені
  Квітничка не стане.
Від собачого поливу
  Там усе зав'яне.

А лайно залишиться.
  Землю устилати.
І на наші душі
  Смородом лягати.

Подивіться навкруги.
  Й в себе під ногами.
Бо лайно, коли прилипне,
  Піде разом з вами.

Ото браття заживемо.
  Бо ми всі паночки.
На загидженій землі
  Файні сини й дочки.

Є планета між зірок.
  Лайнідою зветься.
І на ній собакам різним,
  Як в раю живеться.

Бо вони там як слони.
  Й усюди гуляють.
А за ними людоньки
  Лайно підбирають.

Так їх тут навчають
  Красу шанувати.
За своїх собачок
  Їм відповідати.

Тепер їм Лайніду,
  Вічність прибирати.
Бо не вміли свою матір
  Землю шанувати.

Той, хто Землю створював
  Мусить нас навчити.
Щоб не дати нам із неї
  Лайніду зробити.

А як далі будемо,
  Те лайно плодити.
Нас усіх перемістять
  На Лайніду жити.