Колись, я знаю, прийде день,
Мене покличе владно небо,
Затихне музика натхнень,
Як у сльоту пташиний щебет.
Я на прощання прошепчу,
Що недарма жила, любила,
Втішалась щастям досхочу,
У мріях здобувала крила.
І помилялась, як усі,
І свято вірила в майбутнє,
Несла добро в своїй душі,
І словом прикршала будні.
У височінь злетить душа,
Погляне на високі клени,
На світ, де я жила в віршах,
Буяла деревом зеленим...
Покличе небо
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121120903621
Свидетельство о публикации №121120903621
Рецензии