Суворе небо
По-справжньому суворе...
Чи осінь знов повернеться,
Чи, може, просто хворе?
Погрожує то холодом,
То сірістю лякає...
Ще й сум туманним спогадом
На спокій зазіхає.
І сонце десь ховається
За крилами блідими.
Раз-по-раз сніг зривається,
Летить, немов з торбини.
Чи день засяє радісно
Хоча б на півгодини?..
Вражати так безжалісно
Спроможні тільки зими...
Свидетельство о публикации №121120604124