Сон-304

Повела дітей на ігри,
Щоб зіграли на плей-стейшн,
Щоб у розвиткові діти
Не відстали від ровесників.

Бо ніщо так не руйнує
Мрії юних космонавтів,
Як страшна й убивча думка,
Що між інших - меншоварті.

Розібрались - за секунду,
Що й як треба натискати -
Й запустили на двох шутер
Й зарядили автомати.

То нічого - що одному
Тільки виповнилось шість,
Старший же від брата-гнома,
На сантиментр підріс.

Кожен вибрав для героя,
Зачіску, стиль, вогнепалку.
І параметри для бою -
Два кінці одної палки.

І почалась перестрілка -
Кров лилась, хребти ламались,
Билися герої стійко -
Хоч страждали від поранень.

На удар контрудари
Сипались - хай бог боронить,
І тіла бійців літали -
Вчувши сили надприродні.

Кров юшилась, наче справжня,
Із відкритих, свіжих ран,
Та борцям не було страшно, -
На війні немає драм.

В кінці гри хтось переможе -
Хтось помре - у рукопашній,
Будуть їх серця порожні -
Хоч і билися безстрашно.

Я за столиком подалі -
За дітьми спостерігала...
Й не могла сказать, яка я -
Стерва чи хороша мама...