В імлі нічній згасає сльотний вечір,
Зриває вітер із гілля важкі тумани,
І вогко дихає груднева холоднеча
Крізь звуки мороку, глухі, непевні, рвані.
Калюжами розкреслена бруківка
Відлунює підборів стуків спішний...
Ліхтарне око вулиці уривки
Вихоплює у темряві кромішній.
А вдома затишно. І почуттям не зимно
В обіймах рідних душ, у тиші і розмовах...
А вдома радісно - так, просто, безпричинно -
У тихій казці вечорів зимових...
Кіно стареньке миготить з екрану,
Картатий плед (удвох під ним не тісно),
Дочитано Бату і Мопассана...
І має сенс лиш мить, в якій ми дійсні...
В iмлi нiчнiй згаса сльотний вечiр
© Copyright: Петренко Ольга, 2021
Свидетельство о публикации №121120408789
Свидетельство о публикации №121120408789
Рецензии
