Сон-303

Я бігаю коло за колом -
Тренуючись на стадіоні,
Спочатку легенько, спроквола,
А згодом - як на марафоні.

Із кожним новим тренуванням,
Я збільшую кілометраж,
Неначе болід на змаганні -
Іду на черговий форсаж.

Біжу - в барабанному ритмі,
Міцного залізного серця,
Аби щораз більше добитись,
Й вчорашню себе перевершить.

Я звикла до рухів-повторів,
До урбаністичних пейзажів,
Моє серце стало мотором,
Що сміло газує й куражить.

Біжу або на позитиві,
Тримаючи хвилю без спаду,
Або підігрівши судини
Стаканом пінистої кави.

І вірю у власне зростання,
У міцність накачених мязів,
Хоч плачу життям, що минає,
По колу час не наздогнавши.

Я думаю, що зупинившись,
Застигну, неначе каміння -
Яке при дорозі полишить
Швидке та стрімке покоління.

Я думаю, що зупинившись,
Я втрачу наснагу та форму,
Щоб бігти все швидше та швидше -
Чергове долаючи коло.

Я думаю, що зупинившись,
Я більше себе не примушу
Узять себе в руки, й полишить
Страждати і гнобити душу.

Тому я біжу знову коло
І пересікаюсь навхрест -
Із власним невпинним фантомом,
На котрім поставлено хрет.