Да, будущее уж, наверное...

ВЖЕ ПОЧАЛОСЬ, МАБУТЬ, МАЙБУТНЄ...
Лiна Василівна Костенко [1930]

Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось...
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.
Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.
Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!
В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.



ДА, БУДУЩЕЕ УЖ, НАВЕРНОЕ...
Перевод стихотворения Лины Костенко

Да, будущее уж, наверное,
по-видимому, началось...
Не забывайте незабвенное,
оно уж инеем взялось!
Не обесценьте драгоценное,
не потеряйтесь средь толпы.
Не променяйте несравненное
на сто эрзацев пустоты.
Проходят фронды и жиронды,
минует слава в свой черёд.
Улыбку помните Джоконды,
она вовеки не пройдёт.
Любить травинку и тваринку,
и солнце завтрашнего дня,
и в пепле разглядеть искринку,
и иноходь ценить коня.
И в спешке не забыть вагонной,
когда разлука предстоит,
как Рафаэлева Мадонна
тревожно сквозь века глядит!
В эпоху спорта и синтетики
чрезмерна в людях суета.
Пусть трепетные пальцы этики
вам тронут сердце и уста.

                4 декабря 2021 года