Сон-302

Чарівна красива казка
Жде дитину у садочку,
Забажаєш - і відразу,
Усе буде, як захочеш.

Бо в садочку - всі дівчатка,
Як принцеси златовласі,
Хлопці - принци на лошатках,
Ворогів тримають в страсі.

В дітей палички чарівні -
Лиш змахнеш - й за мить бажання,
Королі та королівни
Виконають без вагання.

За парканом ліс чарівний,
Жде малечу для розмови,
Там співають дикі звірі -
Як в мультфільмі кольоровім.

Кольорові зайченятка,
Наче зроблені із вати,
І чекають, щоб малята
До них вибігли погратись.

На майданчику жде поні,
Щоб на спинці покатати -
На веселці, в чистім полі,
Разом з дітками в кімнаті.

Дід Мороз приходить взимку
І запалює ялинку,
Тільки варто попросити -
Вийме кіндера з торбинки.

Але чари вмить зникають,
Й розсівається казковість,
Лиш сідаєш й намагаєшся,
Прочитати з літер слово.

Як береш у руку ручку -
Щоб самому написати -
Хоч маленьку закарлючку,
Яких в зашиті - багато.

Як складаєш у рядочок
Цифри, щоб разом додати.
Як рахуєш неохоче -
Щоб дійти до результату.

Де ж діваються всі чари,
Що сховались у долонці,
Розсіваються, як хмари -
Даючи дорогу сонцю.

Залишилось лиш бажання -
А, можливо, цілих два,
Щоб в процесі виховання -
Не кінчалися дива.