Пустився дощ серед зими.
Умився сніговик слізьми:
-Ой. де ж ти, зимонько кохана?
Рятуй , морозе, бо розтану.
Зроби із дощових краплинок
Прозоре крижане намисто.
Вітрець, ти холодом подми,
Сніжком закутай-обніми.
І подарує хай для мене
Ялинка віяло зелене.
На радощах гопак я "вріжу".
Чим вас та дітвору потішу.
2016 р.
Сн говик
© Copyright: Неонила Гуменюк 2, 2021
Свидетельство о публикации №121120403908
Свидетельство о публикации №121120403908
Рецензии