Бiла казка в моэму селi

У моєму селі ось такая краса,
Дарували її уночі небеса,
Якби в казку оцю хоч на хвильку ввійти
І по ковдрі з снігів до хатини пройти.

Мов перина м’яка, тут лежить навкруги,
Простелилась вона на усі береги,
І розсипала пух на смереки і сад,
Був казковий вночі у селі снігопад.

В білі шати вдяглись всі хати у селі,
Знову радість прийшла геть усій дітворі,
Біла краля в селі розмістила артіль –
Буде прясти вона цілу зиму кужіль.

В володінні своїм повноправна вона,
Куди оком не кинь – навкруги білизна.
Скатертина лягла на широкі поля,
Її видно усім навіть дуже здаля.

Шати білі вночі одягло геть усе,
І чаклуня до них ще й мороз принесе,
Під ногами той сніг зарипить-заскрипить,
Незабутня тоді білосніжна ця мить.

Як у казці, село, скрізь такая краса,
Нам дарує зима ось такі чудеса.
То ж у казку таку хоч думками майнім,
Як в дитинстві, колись, в ту перину пірнім.

03.12.2021 р.