В небі дихає морок,
Прохолодою зим.
Мов безжалісний вирок,
В'ється зрадливий дим.
Як пригнічує душу
Колір попільних хмар,
Що пірнають в калюжу,
Наче тіні примар…
Як же хочеться в поле,
В ліс, чи липовий гай,
Де зітханнями волі
Вабить вдаль небокрай…
Там би смутку блаженно
Прошептати: "Бувай…"
І у тиші натхненно
Споглядати розмай...
Хочеться в поле
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121120206250
Свидетельство о публикации №121120206250
Рецензии