Сіра, хмура осінь дивиться у вікна,
Ніби тихо й сумно шепче: "Прощавай..."
Як і все у світі, осінь теж не вічна,
Тож і я шепчу їй: "Мирно спочивай…"
А сама на небо поглядаю журно,
Згадую хвилини сонячного дня,
Як пливли у небі баранці ажурно,
Як буяла радість у душі щодня.
Пригадалось поле і степи широкі,
Голубі волошки в золотих хлібах,
І такий блаженний і затишний спокій
У гаях зелених і терпких лугах.
Пригадались ранки і пташині співи,
Синь до небокраю, аромати трав…
З глибини долини запашні повіви,
Неповторні ноти скошених отав...
Пригадалось
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121113006050
Свидетельство о публикации №121113006050
Рецензии