Другу Я. В

  Вера Володина
нас давно розділили
на снодійне
і на заспокійливе
ти вгамуєш відчайність
я присплю і утрату і гнів
наш з тобою літак
вже на острів літав без пілотів
(чому діти шукають
тривоги дорослих людей)
голосів
голосінь
острівків
островів
ми вже сиві малята
крила стер вже у небі літак
скоро пішки у хмари
я в сандаликах жовтих
ти босоніж але в капелюсі
ні тобі
ні мені
вже не сниться домівка і тиша
пам’ятаєш колись
ми творили сміхи в колізеях
для великих і злих
щоб пом’якшити їхню печаль
та вуста наші стихли
відколи у чергах дорослих
ми вжахнулись скорботи
сполотніли від крику імли
хтось зів’ялив нам риби
хтось глечик з водою залишив
позіхається друже…
от би зараз в купіль крижану

***
Другу Я.В.

нас давно разделили
на снотворное
и на успокоительное
ты уймешь отчаянность
я усыплю и потерю и гнев
наш с тобой самолет
уже на остров летал без пилотов
(почему дети ищут
тревоги взрослых людей)
голосов
причитание
островков
островов
мы уже седые малыши
крылья стер уже в небе самолет
скоро пешком в облака
я в сандаликах желтых
ты босиком но в шляпе
ни тебе
ни мне
уже не снится дом и тишина
помнишь когда-то
мы творили смех в колизеях
для больших и злых
чтобы смягчить их печаль
и уста наши стихли
с тех пор как в очередях взрослых
мы ужаснулись скорби
побледнели от крика мглы
кто-то вялил нам рыбу
кто-то кувшин с водой оставил
зеваю друг мой
вот бы сейчас в купель ледяную