Смеркается

   А. Косенко
Смеркається. «Скоро зима»-
Нашіптує протяг. Мороз
Застуджений сірий туман
На срібне оберне перо.
Холодного блиску луска
Сліпитиме очі до сліз.
І пам‘яті річка мілка
Не втямить прощань та валіз.
Доріг, чи занедбаних трас
Не вийде їй скласти , аби
Розлуки не правили нас
За примхою долі - судьби.
Чи сніг упаде...Пропаде.
Життя на слизьке зажене.
І листя , мов дрантя руде,
Всього  що минає , мине.
Мине... Під заметами світ
Так срібно мовчатиме нам,
Що ми лиш коханням живі!
Смеркається.
Дує з вікна.
***
Смеркается. "Скоро зима"-
Шепчет сквозняк. Мороз
Студёный серый туман
Серебристым обернётся пером.
Холодный блеск чешуи
Слепит глаза до слез.
И памяти мелководная река
Не поймет прощаний и багажа.
Дорог, или заброшенных трасс
Не получится ей сделать, чтобы
Разлуки не управляли нами
За прихотью судьбы – судьбы.
Упадет ли снег... Пропадет.
Судьба на лёд загонит.
И листья , как ветошь рыжие.
Всего, что проходит, пройдет.
Пройдет... Под замётами свет
Серебром  будет молчать нам,
Что мы только любовью живы!
Смеркается.
Дует из окна.