Лiна Костенко-А я пiзнав риторики, iнфими-на русск

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко ""А я пізнав риторики, інфими"
(Из романа «Маруся Чурай»):

А я познал риторики, инфимы.
И так скажу: душа жива не ими.

Пииты пишут сладко так, под метры.
Про три персоны божьи. А слова,
Маруся, все фальшивые и мёртвые.
От слов таких дуреет голова.

Да, стихоплёты так поднаторели,
чтоб муха их лягнула в колыбели, -

убоги словом, мыслями порочны,
и в тридцать лет плешивы и старЫ,
стишата пишут празднично-лубочные,
а по деревням плачут кобзари.

Или такие, как вот ты, девчата
в печальных песнях отпевают жизнь.
Ещё Украйна в слове не зачата.
Дай Бог же ей дитя то народить!

Ведь то, что пишут, то ещё полова,
засев то скудный для людских голов.
С момента появленья «Часослова»
прошло немало, а не слышно слов.

Кому-то что-то пишут все в угоду,
хотят все чечевицы, как Исав.
А кто напишет, или написал,
большую книгу нашего народа?

Иль может быть в ночи над книгой этой
свеча в какой-то келлии дрожит?
Иль может в храмовом притворе где-то
такая книга в сундуке лежит?

Эмма Иванова.
29.11.2021г.

================================

              Оригінал:
       А я пізнав риторики, інфими...
           Ліна Костенко

А я пізнав риторики, інфими.
І так скажу: душа жива не ними.

Піїти пишуть солодко, під метри.
Про три персони божі. А слова,
слова, Марусю, видумані, мертві.
Од слів таких чманіє голова.

Піднаторіли наші віршописці,
бодай їх муха вбрикнула в колисці, —

убогі словом, мислію порочні,
у тридцять літ плішиві і старі,
вони складають віршики святочні,
а в селах ридма плачуть кобзарі.

Або такі, як ти оце, дівчата
в сумних піснях виспівують життя.
Ще Україна в слові не зачата.
Дай Боже їй родити це дитя!

Бо те, що пишуть, то іще полова,
то ще не засів для таких полів.
З часів появи книги «Часослова»
вже й час минув, а щось не чутно слів.

Усе комусь щось пишуть на догоду
та чечевиці хочуть, як Ісав.
А хто напише, або написав,
велику книгу нашого народу?!

Чи десь над книгою тією
свіча у келії дрижить?
Чи десь в церковному притворі
у скрині кованій лежить?
                З роману «Маруся Чурай»
----------------------------------  Ліна Костенко