* * *
Ну поквакай іще, зелена,
Серед лілій і ряски вод,
Щоб не втрапити до лелеки –
В її довгий і гострий рот.
А я з вудкою в очереті
Заглядаю на поплавець,
Перед очі, як на портреті,
Ще на нитці один рибець...
О, мій краю, мій серця острів –
Теплий, пам'ятний до кінця...
Тож спасибі, небесний Отче,
Що родитись дав край сільця.
29.11.2021р.
Ну поквакай ище, зэлэна
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2021
Свидетельство о публикации №121112903478
Свидетельство о публикации №121112903478
Рецензии