реквієм шостий,
автор Іван Палїївець.
І раптом бачу, як мара
іде бабусенька стара,
її я ледве упізнав,
вклонився низько, привітав.
- Маріє Йванівно! Це ж я,
любима вчителько моя!
_ не може буть! Постій, постій!
Невже Іван! Невже Палій!
Це ж стільки промайнуло літ,
як ти пішов із школи в світ ?
Та пам"ятається мені,
що ти писав вірші- пісні.
Тепер же все це ніби в сні.
Нема ні школи, ні села.
я їхній вік пережила.
Все лихо випила до дна
і тут лишилася одна.
Та ще лелека по весні
приносить радощі мені..
Отак ми з нею і живем
і коротаєм день за днем.
далі буде
Укр. Чичужине шостий
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121112903049
Свидетельство о публикации №121112903049
Рецензии
