Сон-293

Я б жила - наче кішка, у квартирі,
В шикарних зіркових апартаментах,
Купаючись, як в маслі кусень сиру,
Заможно, безпардонно, некоректно.

Я б бавилась - на чорному дивані,
Лишаючи на нім котячу шерть,
Я б скрізь - на кухні, у кімнаті, спальні
Лишала знаки, наче божий перст.

Для мене б не було замків з ключами,
Я б прижилася, як одне з божеств.
І уривалась, наче гість незваний,
Беручи свій черговий еверест.

Я б гралася клубочком із нитками,
Заплутуючи у вузли загадки,
І, заховавшись поміж подушками,
Лишала всю кімнату в безпорядку.

Я б їла лиш котячий корм, та зрідка
Зі столу крала свіже мясо з кровю,
Аби хижацькі приспані інстинкти -
Звільняти, як із рабської неволі.

Я б терлася об ноги, муркотіла,
Аби погладили тваринку по головці -
І мнучи тіло лапками, я б кігті -
Загонила, неначе ніж, до плоті.

Я б у хазяйки на старих колінах,
Скрутившись у калачик, засипала,
І ніжнострунно й тепло муркотіла,
Зависнувши думками у астралі.

Як б була ангелом, неначе біла кішка,
І була б сатаною, наче чорна,
Навчилася б приносить добрі звістки,
Й поганим усміхатися притворно.

Я б стала - мягкотіла та пухнаста,
Якби мене маленьким кошеням
Взяли зі смітника - брудну й блохасту,
І вимили з шампунем від лайна.

Якби мені думки, неначе блохи,
Всі вивели, убивши до одної,
Я б жила, наче кіішка, й анітрохи
Не видала б генетики людської.