Пізня осінь на світанні,
Відчуваючи печаль,
Тче з похмурого туману
То вуаль, то сіру шаль.
Журно дивиться, як вітер
Рве дерева і дроти,
Як дощів холодний бісер
Диха жалем самоти.
Час прийшов. Пора прощатись,
Відпочити… Та й зима
Поспішає утішатись,
Ночі холодом пройма.
Хай зима прикрасить снігом
Жалюгідний сухоцвіт.
Хай дзвінким дитячим сміхом
Звеселяє білий світ...
Зима поспiшаe
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121112803462
Свидетельство о публикации №121112803462
Рецензии