В насуплене вікно шкребеться осінь,
Що втратила уже свою красу,
Змарніла від випробувань до млості,
Несе в душі розчарування й сум.
Меланхолійний вітер хмарне стадо
Жене без відпочинку вдалечінь,
Сховалась сонця матова лампада
У мареві сумних переплетінь.
Повсюди сірість, морок бродить в лісі,
Лягає на дороги і поля,
Безлюдні навіть вулиці у місті,
Убогу Осінь проводжа земля…
Густий туман лягає на будинки,
Немов примарний степовий міраж...
Зриваються з небес швидкі сніжинки
Щоб скрасити безрадісний пейзаж...
Земля проводжаe Осiнь
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121112506318
Свидетельство о публикации №121112506318
Рецензии