Чудесный кактус - сказка для детей

Сегодня снова надену на себя кокошник сказочницы и позову вас, друзья мои, в весёлый и оптимистичный мир детей. А кем бы вы назвали себя или своё чадо, если бы искали ему аналог в растительном мире флоры? Не подумайте, что считаю себя кактусом, а впрочем, могу нарядится в любой образ и сыграть любую роль, а значит воплотить в воображаемом сказочном пространстве. Сказка "Чудесный кактус" написана по алгоритму Александры Плотниковой "Цветочек" для благотворительного проекта «Напиши сказку - подари радость ребёнку».
Уделите 6 минут своего времени и узнайте о непростой жизни маленького кактуса в исполнении автора и музыкальном оформлении. 
ССылка: https://www.youtube.com/watch?v=8VW-QQklSho&ab

23.11.2021.

На окошечке одном
Жил-был кактус.  День за днём
Рос шипастый колобок.
Об его колючий бок
Каждый в доме хоть однажды
Укололся, с криком: Ах ты ж!
Как же больно! Ой-йой-йой!
Давай выбросим долой
Это ёжико-несчастье!
Кактус сильно огорчался:
Как мне жить? В чем виноват?
На колючки я богат.
Как узнать мне: что не так,
Если я колоть мастак?
Почему я, как фиалка,
Не могу быть нежно-гладким?
Как азалия цветами
Удивлять людей? Усами,
Словно пальма, шевелить
И просить меня полить?
Каждый раз, кто б ни коснулся,
Меня – тут же укольнулся!
Что же делать: Как мне быть,
Чтоб меня могли любить? –
Плакал кактус, наш малыш.
Отвечал ему камыш,
Что стоял с ним рядом, тут же:
- Говоришь, что хочешь лучше
Стать? И чтоб тебя любили,
Про колючек боль забыли?
Знаю:  как тебе помочь.
Вот наступит снова ночь,
Загляни в нутро своё,
Там, где мякоти чутьё,
В сердцевине, в самой сути
В тебе то, что не осудит
Мир. Взрасти цветок любви
И наружу прояви! -
Так камыш прошелестел.
Кактус сразу просветлел
И подумал: - И во мне
Есть цветок на самом дне?
Как же вырастить его?
Это чудо-мастерство!
Но я потружусь на славу,
Из себя цветок достану,
Чтоб явиться красоте,
Буду следовать мечте…
Как решил наш кактус скромный.
Так и сделал… Впрочем, долго
Прорастал в душе укромной,
Чудный цветик бесподобный.
И ни день, ни два, полгода
Внутри двигалась работа,
Кактус  верил и трудился,
Чтоб цветочек появился.
Внутри жизненные соки
Приближали цвета сроки.
Всё текли, и омывали
Диво внутреннее, звали
Проявиться… И однажды
Кактус вдруг расцвёл отважно!
И все жители квартиры
Побросав дела, спешили
Поглядеть на это чудо!
- Ух ты! Супер! Как? Откуда? –
Восклицали все кругом.
- Кактус наш расцвёл цветком!
Удивительно! Прекрасно! –
Говорили ежечасно
Мама, папа, сын и дочка.
Фото делали все срочно
И выкладывали в сеть,
Чтоб другие посмотреть
Могли на такое диво!
И стал кактус наш счастливым!
…Даже если ты колюч,
Хмуришься, мрачнее туч,
Всё-равно внутри, в сердечке
Есть заветное местечко,
Где цветочек чудный есть,
Помоги ему расцвесть!
Миру чудом улыбнись –
Верни радость в свою жизнь!

Для проекту "Напиши казку - подаруй дитині щастя" мною зроблений переклад цього твору українською.
ДИВО-КАКТУС
Автор Бруна
На віконечку одному
Жив-був кактус – шпичак дому.
День при дні він там стояв.
Бік шипастий дратував
Кожного з родини, бо
Цей колючка-колобок
Всіх чомусь чіпляв, хоч стояв
На одному місці в домі.
Тато, мама, син і донька
Хоч один раз, але точно
Кактусів колючий бік
Зачіпляли! Отже крик
Й ґвалт здіймався: - Ой-йой-йой!
Біль який! – І знову зойк,
Коли шпичку витягають
З рани. З гнівом дорікають
Саме кактусу, мовляв,
Винуватий він, що мав
Стільки гострого нещастя.
Кактус сумував нещадно,
Бо не знав малий, як жити,
Якщо ні за що любити
Його? Але ж він колючий
Від народження? Чому ж всі
Винуватять його в тому,
Що наслідує природі?
- Я ж бо кактус, вада моя –
Моя сила, якщо ж вроди
Зовнішньої я не маю,
Що ж робити? Сам страждаю…
Був би, як фіалка, ніжний,
Всі б мене любили трішки.
Був би, як гібіскус, гарний,
Червонів, всі б споглядали
Без жалю. А мав би вуса,
Немов пальма, нервів струси б
Не траплялися, коли би
Хтось хотів мене полити.
Але кактус я, ще б пак!
Що робити, хто б дав знак? -
…І одного разу з ним
Підвіконня побратим,
Що стояв неподалік
Мирт-мудрець заговорив:
- Кажеш, що бажаєш кращим
Стати? І щоб пробачали
Біль колючок? Щоб любили
І пишалися?.. Зростити
Треба квітку чарівну!
І тоді твою вину
Всі забудуть, бо краса
Зцілює завжди серця.
Отже, слухай – є порада:
Не зважай на власні вади,
А із внутрішнього світу,
З м'якоті, де сутність сили,
Із самого серця твого
Квітку вирости любові.
І нехай вона цвіте,
Немов щастя золоте! -
Мирний мирт усе сказав
І замовк, а кактус взяв
До уваги мудру думку.
Й подумки собі подумав:
- Отже, десь на глибині
Заховалося в мені
Диво дивне – чудо-квітка?
Але ж як її зростити?
Це ж майстерність треба мати!
Втім, трудитись буду вправно,
Якщо маю я мету
То до неї я зросту!
Моя мрія осяйна
Рости, квіточка рясна. -
Вирішив на кактус скромний
Й зробив справу… Але довгим
Було внутрішнє зростання,
Бо процеси набування
Завжди потребують часу
І зусиль. Упертим гаслом
«Хочу» дива не здобути,
Бо терплячих любить чудо
Й наполегливих, хто йти
Вміє вперто до мети.
Кактус у душі своїй
Диво-квітку день при дні
Знов і знов плекав натхненно.
Соки внутрішні химерні
Його м'якоть огортали
Й розквітання наближали.
І одного разу вмить
Герой-кактус наш розцвів!
І всі мешканці квартири
Перед кактусом застигли,
Немов перед дивиною!
- Вау! Супер! Як такою
Квіткою наш їжачок
Міг розквітнути? Ах! Ох! -
Вся родина, як один,
Перед кактусом таким
Враз зібралася, й робили
Фото-сесію рослини.
І пишалися, що в них
Є краса така в цю мить!
Фотографії одразу
В соцмережі викладались,
Бо пишатися на диво
Треба з іншими. – Красиво!
Який кактус у вас гарний! -
Донька й син читали мамі
Коментарі в мережі.
Кактус чув і був на вежі
Щастя, бо тепер він став
Гідний добрих й гарних справ…
…Якщо цей маленький кактус
Ти в собі впізнав, одразу
Не засмучуйся, мій друже.
Іноді життя калюжі
Під ногами, і характер
Колючками певні вади
Випускає вмить назовні.
Але пам’ятай: красою
В серці, в глибині є диво -
Твоя сутність особлива.
Свій талант зрости, мов квітку,
Й подаруй усьому світу!
І весь світ тобі відкриє
Всю любов і радість щиру!