Як поэднати?

Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «ПРОСТИТИ Й ЗАБУТИ «)

Душа болить, душа страждає
Від болю, фальші і образ,
Цей біль її не покидає,
Про себе знать дає щораз.

Сильнішими образи роблять,
Та не під силу все простить,
Слова образливі ще й гноблять,
Й доводиться з цим болем жить.

Їх, мов сміття, не викидаєм,
В душі і пам’яті сидять,
І що робить із цим – не знаєм,
Й на це не можна не зважать.

Вони могутню силу мають,
Боротись з ними – це дарма,
Неначе цвяхи, виглядають…
Позбутись як цього ярма?

Дають про себе часто знати,
Спливають в пам’яті щораз,
Хоч намагаєшся прощати –
Відлуння йде болючих фраз.

Життя дає свої уроки,
Простити можна майже все,
До цього робиш певні кроки,
Та пам’ять біль чомусь несе.

То як простити і забути?
Як викинуть усе з душі?
Щоб відголосся те не чути,
Що множиться, як спориші.

Простить й забуть…Як поєднати?
Неначе в жорні все змолоть,
Щоб болю більш не відчувати,
І спогад щоб не зміг колоть.

24.11.2021 р.