Днi глухоji осенi

                «… Там мрію чеканять інакше,
                Ніж тут, де міняють в пітьмі
                Забуття й чудотворство…»
                (Пауль Целан)

Дні завершення осені –
Наче мальовані амфори
В які забули налити вино.
Лускокрила епоха:
Все так ефемерно,
Таке нетривке
Все – навіть істин абеткових рій,
Тих, маленьких, банальних, зачовганих
Наче сандалі дивака Архімеда,
Що снив Сіракузи як берег
Сліпця Поліфема. І деспота мідного.
Істин
Які як монети з дельфіном на золоті.
Коли осінь глуха –
Я помираю,
Стаю нерухомим, німим:
Навіть мім
Сказав би відверто деревам
Поснулим і голим,
Тільки не я (бо мовчу),
Бо кров тужавіє і гусне
В епоху метеликів
Коли осінь глуха,
Бо небо синіє чужим,
Бо хризантеми біліють крижинами,
Бо час помирати
Співакам-цвіркунам
До весни.


(Світлина автора віршів)
 


Рецензии
Ви давно плакали?
Хоча, я припускаю що смуток це у Вас як у японській поезії складова стилю. Вірно? Вірш надихає фантазувати про Сіракузи, дельфінів, Элладу, коротше, батьківщину...

Олись Лапковский   20.12.2021 19:19     Заявить о нарушении
Саме так! Смуток у мене чисто японський. І сльози (якщо є) - то тільки метафоричні. Я сумний поет тільки в японському розумінні цього слова - висока поетична журба - сум самотності, "сабі". Насправді я оптиміст. :) Дякую за відгук і розуміння моїх творів! Дякую, що не забуваєте!

Артур Грей Эсквайр   24.12.2021 10:53   Заявить о нарушении
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.