І знову дощ і всі відтінки сірого,
Природа плаче, тішиться нудьга.
Стискається душа від жалю прикрого,
А мряка всюди владно наляга.
Сумна пора… Ну що тут можна вдіяти?
Хіба що пити легковажно чай,
Щоб смуток свій відносно хоч розвіяти
І мріяти про теплий день потай.
Дивитись вдаль і блюз дощу і осені
Сприймати, як мелодію душі,
Щоб крапельки дощу здавались росами,
Що падають на теплі спориші…
Я вірю, навіть в небі спохмурнілому,
В погоді непогожій і сумній
Є місце і веселому, і світлому,
Є радощі у хмарі дощовій...
Блюз дощу i осенi
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121112405342
Свидетельство о публикации №121112405342
Рецензии