Один з них

                Світлій пам‘яті
                Анатолія Золотухіна

Окіл іще доволі диваків…
Про космос все один леліє мрії,
нейтрино інший протягом років
руками запустити прагне в дію…

«Зелений світ» для нього не бастард,
бо кожен день: «сьогодні – як востаннє»!
Гіпаніс і Ташлик, і Бузький гард –
відомі віхи гідного зростання.

В усьому потаємний бачив сенс:
у Пушкіна і Даля, древнім «Слові…»
Апокрифів дослідження процес
у ньому вирував невипадково.

Сенсація «Гомер – то наш земляк»
із часом стала не така й химерна…
Під гомеричний сміх, неабияк,
уперто сіяв українства зерна.

Надію мав – зійдуть колись вони,
заколоситься українське поле
і згинуть ниці діти сатани,
і стане люд у оріянське коло!

20-23.11.21


Рецензии