Сон-280

Дитина знову впісялася в ліжко,
Хоч вже велика, щоб ходить під себе,
Злякалася - і задзюрчав потічок,
Немов після дощу з ясного неба.

Можливо, у годину опівнічну,
Її наснився черговий кошмар,
Й дитина відповіла лаконічно -
На витівки невидимих почвар.

Вона - любитель мультиків про монстрів,
Що дивиться потайки від батьків,
Украли, мабуть, дівчинку на острів -
Й залишили на купі черепів.

Чи може, це розбійники-пірати,
Із командиром - однооким Джо,
Добралися до дівчинки в кімнату -
І дали чорну мітку - як на зло.

Чи, може, це міжзоряні прибульці,
Чудовиська, які живуть під ліжком,
І не дають, щоб дівчинка узулась,
Хапаючи за ноги  й босоніжки.

Або в сімейці Адамсів вродилась -
Надто чутлива до жахіть дитина,
Бо разом телебачення дивились,
Як справжня і згуртована родина.

Із мамою й бабусею - програму,
Про духів й таємничих екстрасенсів,
Когось убили, й розгорталась драма,
Як труп попав машині під колеса.

З сестрою - серіал на кшталт Х-файлів,
Аби полоскотати трохи нерви,
Щоб відшукать секретні матерьяли,
Слід подолати лабіринт Мінерви.

Із татом - кримінальні серіали,
І фільми про убивць і шпигунів,
І в батька навіть серце зупинялось -
Як ворог брав героя на приціл.

Із дідом - незабутні кінофільми
Про Гітлера і другу світову.
Як в виконання вироків розстрільних
Людей косили, як в степу траву.

Тож, щиро кладучи на серце руку,
Батьки, кажучи, що вони не знали,
Що ж довело дитину до розпуки,
Всі як один - принаймні, не брехали.