гойдаюся,
йду й повертаюся
у тіні будинків сталінського бароко
суцвіття барвінків (Vinca),
маленьких дубів (Quercus) та стрімких амброзій (Ambrosia)
знову
у руці «Revo»
грайливіший за кров пісні джерельного струмка,
з його тритонами та квартами,
грає forte,
потім piano,
і трохи poco a poco
допомогаючи знайти вже сім
(оновлено) десять
антропогенних об’єктів.
а ось іще один, одинадцятий,
вітається,
нагадує про нестачу алкоголю,
знімає капюшон худі «Юність»,
втомлено позіхає, мружачись під LEDь освітленням
разом зі своєю непевною тінню пост-сталінського рококо
яка гойдається, минаючи всих,
у площині мого міста,
через неї піду,
певним танцюючим кроком:
в душі «Revo»
продовжує вируючи грати forte
con amore
потім poco a poco
і врешті зовсім piano.
Олександр Чокой
16 листопада 2021 року
Revo i трохи poco a poco
© Copyright: Александр Чокой, 2021
Свидетельство о публикации №121112205688
Свидетельство о публикации №121112205688
Рецензии