Сон-274

Зплутавшись в трикутниках любовних
Коханці - проживають все життя,
Міняючись у позах, або в ролях,
Ревнуючи, зсередини горять.

Стосунки починаються шалено,
Без гальм на швидкоплинних поворотах.
Та згодом пригальмовує буденність,
Й вриваються в ідилію турботи.

Й, здавалося, міцна й надійна пара
Жила життя, тримаючись за руки,
Та втрутилась коханка - й розірвала,
Ідилію розбивши на трикутники.

І знов нове складається кохання,
Як чисте небо у ясну погоду,
Та з часом - оловяно-синя хмарність,
Дощами і слізьми оросить гордість.

Й трикутники в уламках розлетяться,
Хоча лобов здавалась - назавжди.
Він - з новою, й вона - з новим коханцем,
Окремо клеять, що удвох розбили.

Але в нових стосунках - мало шансів,
Простити зраду, хоч і мимовільну,
І знову розкладаються пасьянси -
І знову серце зранене, та вільне.

Та згодом всі трикутники кохання,
Із мелодрами або з водевілю -
Модифікуються в трикутники страждання,
Які приносять лиш нестерпний біль.

Трикутники, як дзеркала осколки,
До крові колять в спину і у скроні,
І наче божевільного, бють током,
Тримаючи бажання на припоні.

Не хочеться, ані нових стосунків,
Ні швидкостей, ні нових дивовражень,
Щоб знов не втрапить в черговий трикутник,
Немов невідворотню й свіжу пастку.

В самотності закриті щільно двері,
Ніхто не зрадить, вивернувши душу,
В самотності - не місце для борделю,
Там спокій, що ніколи не порушать.