Осень страстная

ОСІНЬ ЖАГУЧА
Лiна Василівна Костенко [1930]

Вечірній сон закоханого літа
і руки, магнетичні уночі.
Вродлива жінка, ласкою прогріта,
лежить у літа осінь на плечі.

Дозріла пристрасть до вогню і плоду.
Пашить вогнем на млосному щаблі.
І торжествує мудрий геній роду
всього живого на живій землі.

Ще літо спить, а вранці осінь встане —
в косі янтарній нитка сивини,
могутні чресла золотого стану,
іде в полях — вгинаються лани.

Близнята-зерна туляться в покоси,
біжить юрба червонощоких руж,
сплять солодко черкуси-негритоси,
біляві яблука і жовта раса груш.

Рве синій вітер білі посторонці.
А в серце літа — щедрий сонцепад.
І зливками розтопленого сонця
лежать цитрини, груші й виноград.

Загусне промінь в гронах перегрітих.
А ляже сніг на похололі дні —
жагучий сон закоханого літа
в холодну зиму бродить у вині!


ОСЕНЬ СТРАСТНАЯ
Перевод стихотворения Лины Костенко

Вечерний сон влюбившегося лета,
вбирают руки магию ночей.
Красавицею, ласкою согретой,
лежит у лета осень на плече.

Созрела в страсти до огня и плода.
Огнём пылает, томно захмелев.
И торжествует мудрый гений рода
всего живого на живой земле.

Ещё спит лето, утром осень встанет —
в косе янтарной нитка седины,
могучи чресла золотого стана,
идёт в полях — и ломятся они.

Теснятся зёрна-близнецы в покосах,
румяных роз чарует красота,
спят сладко черносливы-негритосы,
белеют яблоки, и раса груш желта.

Рвёт белые постромки ветер прыткий.
А в сердце лета — щедрый солнцепад.
Как из растопленного солнца слитки,
лежат лимоны, груши, виноград.

Луч загустеет в гроздьях перегретых.
А ляжет снег с похолоданьем дней —
так страстный сон влюбившегося лета
зимой холодной выбродит в вине!

                20 ноября 2021 года