Тихо в домі… Хмарно за вікном…
Десь за лісом гає час світанок…
Всі дерева сплять глибоким сном,
Оповиті попільним туманом.
Мерзне від пронизливих вітрів,
Від дощів уся навкруг природа,
Білий світ немовби постарів,
Приховала рай земний негода...
Небокрай в примарній далині
Вабить романтичною печаллю...
Так меланхолійно щось мені,
Укриваюсь від зажури шаллю…
Тільки чашка кави та вогонь,
Що гаряче у каміні сяє,
Зваблюють у радісний полон,
Де ніхто від суму не страждає…
Меланхолiйно
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121112104770
Свидетельство о публикации №121112104770
Рецензии