Вечор... укр

Солнце сіло.
Вечоріє...
Вщухає вітер...
Буденний клопіт Розуму згаса.
І Ніч тихенько розпускає коси,
Туманом стелить їх, і випада роса..
Знову думки мої линуть далеко,
Під скрипки цикад летять від Землі,
Там на Чумацькому шляху Лелека,
Як для обійм держить крила свої...
Подихи Долі спекотні у серпні:
Зів'яли вже квіти,
Згрубіли й думки...
Так, надвечір'я дарує свободу,
Свободу для всіх, але... у ві сні..


Рецензии