Танго кардiган

українське танго

Вона носила синій кардиган...
А він - під "їжака" мав стрижку...
Вона була зі строгих дам,
а він, як ніж… та тілом грішний...

Але разОм їм було ліпше...
 
Вона була адепт фізматнаук,
звання носила кандидата…
Він не любив завчених бук...
І не закінчував фізмата…

Але у ліжках був піратом!

І він, шукая пристрасть всі роки,
враз зрозумів із нею ясно,
що пристрасть – щастя навпаки,
і сурогат любові, власно,

та пустоцвітне мачо гасло…

Вона носила синій кардиган…
А він у смужку кліфт заморський…
Вона була зі строгих дам…
Та з ним пливла, як свічка з воску…

Й він закохався в неї в дошку…

І він її у ліжку гнув, як лук…
У сексі лаявся безбожно…
Вона,  цілуя з ніг до рук,
були мадонна. Він – художник,

що малював кохання божно…

Він звав її царицею ночей,
і пив її любов до донця.
Вона - безсонням для очей,
палая щастям дужче сонця…

Й була йому єдина з панацей!

І він їй в очі видихнув, бриня:
«Я уявляв, що ти захмарна…
Як жаль, що не взяла щеням!
Життя без тебе - трата марна!
Надмірність в щасті –маячня!

Дорога к щастю в нас – одна!

І - гарна!