Сон-265

Часоплин в великім місті
Проминає, як в театрі,
Смог повиснув, як куліси,
І мерці стоять на варті.

Метушиться тьма народу,
Й серед них на швидкостях
Мчиться тіло інородне -
Ролер на людських костях.

Бо на роликах у місті -
Кожен другий вїхав в роль...
Вдівши маску оптиміста -
Змінює мільйони доль.

Дружба сиплеться, як в свято,
Із хлопушок мішура.
Й мідяка вона не варта -
Наче вичинка з щура.

І любов - крихка й несправжня
Розсипається на друзки.
Тілом бігають мурашки -
Та на серці чомусь пусто.

Вірність лопнула, як кулька,
Долетівши до моста.
Самовбивця в річку булькнув -
На очах у кількохста.

Душі, наче з паралону,
І пластмасові тіла -
Як ляльки, після поклонів -
В скриньку зложують життя.

Не пече від горя серце,
Й сльози - як струмки водиці,
Наче видимість люстерця -
Із якої не напиться.

Наче і живеш, не живши,
У хитросплетінні доль.
Наче й любиш, не любивши,
Граючи невдалу роль.

Й смерть приходить блідолиця,
Не лякаючи акторів,
Кожен від життя втомився,
Застрягаючи в повторах.

Тож на роликах сміливо -
Розганяються востаннє.
Вірячи, що з спини крила
У польоті упіймають.