И. Небеленчук
Пірнає ніч у велелюдний спокій,
Знецінюючи істини у дні.
У безвісті намолено-високій
Примарою ввижається мені
Захланний серпень, вбраний мідяками
Стосунків, слів у коловерті літ.
Вростаючи у душу реп’яхами,
Лишає порожнечі чорний слід.
У вирвах дум ячать нестерпні рани,
Вкарбовані безжалісно тавром,
Нанесені у гніві ятаганом…
Життя – рулетка. Випало з е р о.
***
Ныряет ночь в огромное спокойствие,
Обесценивая истины и дни.
В без вести намолено-высокой
Призраком покажутся они.
Захламлённый август, одетый медяками
Отношений, слов в коловороте лет,
Врастая в душу репейниками,
Оставляет в пустоте свой чёрный след.
В воронках дум сочатся раны,
Оставлены безжалостно клеймом,
Нанесенные в гневе ятаганом…
Жизнь – рулетка. Выпало з е р о.
Зеро
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2021
Свидетельство о публикации №121111902933
Свидетельство о публикации №121111902933
Рецензии