Прийшов у світ, розплющив очі,
Здається то було не так давно,
А сам сиджу, й мокріють очі,
Невже двадцятий рік життя пішов?
І плине час, мов корабель у морі,
Кормою розсікає полотно,
Та зупинитись він не має змоги,
Лиш каменем піти на дно.
Невже мої старання та надії,
Не варте згадки у світі цих примар,
Як зберегти лице сягнувши мрії,
Хто скаже як не піти у забуття?
І кожен ранок - то виклик мій до бою,
Багато сил втрачаю я дарма,
Ким стану я дізнаюсь лиш у двобої,
Із звіром під назвою - життя.
Життя
© Copyright: Александр Андрейчишен, 2021
Свидетельство о публикации №121111708994
Свидетельство о публикации №121111708994
Рецензии