переклад из Светлана Короненко

*** 

Місто персиків і свободи, місто персиків і води…
Ох, могутні  і вічні води, де цей вітер, як поводир!

Світло місяця, шум прибою, мідій відра, шипить шашлик,
І віршарник з лицем плейбоя, наче цар на ім"я Чортомлик.

Око темне, постава пишна, дзвін кольчуги, зі злата меч.
Мудра гейша чи діва грішна? Чи розваги весільної смерч?

Вірш любовний. Нічні цикади. Шашлики догоряють в огні.
Переспраглий парфум винограду й відблиск місячний на стегні.

Усміх царський і гордовитий. Як крокує віршарник нагий!
Темні перса, вогнем оповиті. Дикі коні. Вогонь. Батоги.

Темні вина у чари налиті. В срібно-білих шовках туман.
Хустка синього оксамиту. Слів солодких густий дурман.

Дух безумства, вогню і щастя. Б`є копитом стриножений кінь.
Біле золото на зап`ясті й в`язь летюча, як янь чи інь

На папірусі, на папері, на лискучій, як скло, воді,
Наче подих колхід чи іверій, де царі ще такі молоді!

Білі ямби, терпкі хореї! Котре там вже летить зі століть?
Кельти, скіфи, фракійці, євреї, пляшку з віршем оцим засмоліть,

Засмоліть це вино вечірнє, цих парфумів гарячий дим,
Коней чорних і непокірних темні гриви з вогнем рудим,

Дух живого тремкого моря, запах крові, важкий вогонь,
Дух любовної непокори й мокрі коси з гарячих скронь…

Засмоліть і пустіть у море, хай летить поміж рифів і скель!
А суворі важкі командори хай ведуть собі свій корабель.

І у цім безпритульнім місті,  місті персиків і води,
Де свободи вітрило чисте, де мій голос такий молодий,

Хай впаде оця тінь саксонця а чи скіфа з ім`ям Чортомлик,
Наче відсвіт блідого сонця на молочний юнацький клик.

Світлана Короненко

***
Город персиков и свободы, город персиков и воды…
Ох, могучи и вечны воды, этот ветер, как поводырь!

Лунный свет, мерный шум прибоя,
Мидий вёдра, шипит шашлык,
Как стихарник  с лицом плейбоя,
С царским именем Чертомлык.

Тёмно око, горда осанка,
Звон кольчуги, из злата меч.
Мудрой гейшей ли, девой манкой?
Или свадебных игрищ смерч?

Стих любовный. В ночи цикады.
Шашлыки догорают в огне.
Переспевший парфюм винограда,
Бёдер отблески при луне.

Облик царский и горделивый.
Как стихарник отчаянно наг!
Тёмных перс и огней переливы,
Плети, вздыблена тень скакуна.

Темень вин, чары чарок налитых.
В серебристых шелках туман.
Синий бархат, хмельной напиток
Да густых сладких слов дурман.

Дух безумства, огня и счастья.
Конь стреножен, горяч и рьян.
Белым золотом на запястье
Вязь летучая - инь и ян.

На папирусе, на бумаге,
По стеклянной морской воде
Дух колхид и иверий саги,
Стать ещё молодых царей...

Белый ямб, терпкий вкус хорея!
Что вещает столетий лёт?
Кельты, скифы, фракийцы, евреи,
Кто сей стих сургучом зальёт?

Засмолит этих вин закаты,
Благовоний густых дымы,
В рыжем зареве грив лохматых
Непокорные пряди тьмы,

Дух живительной дрожи моря,
Алых капель тяжёлых скат,
Дух любовного непокора,
Косы мокрые у виска...

Засмолите, пустите в море,
Пусть летит между рифов и скал!
А суровые командоры
Свой корабль поведут пускай.

И пускай бесприютный город,
Город персиков над водой,
Где парит вольный парус гордый
И мой голос такой молодой,

Примет эту ли тень саксонца,
Скифа ль с именем Чертомлык,
Как бледнеющий отсвет солнца
Упадёт на молочный клык.

Перевод с украинского -  Ирина Юрчук

 


.................................

Живопись - Сергей Феденко